Прислів'я, приказки та народні прикмети про пори року Печать E-mail

Весна

Весна - наші батько й мати. 
Весна кличе в поле. 
Весна красна квітками, а осінь - пирогами. 
Весна ледачого не любить. 
Весняний день рік годує.  
Весняне сонце як дівчини серце. 
Високо і швидко пливуть у небі хмари - на гарну погоду. 
Грак прилетів - через місяць зійде сніг. 
Де ластівка не літає, а в квітні додому прилітає. 
До першого грому земля не розмерзається. 
Довгі бурульки - на тривалу весну. 
Зійшов у березні сніжок - берися за плужок. 
Коли квітень з водою, то травень з травою. 
Ластівка в квітні день починає, а соловей кінчає. 
Ластівки низько літають - дощ обіцяють. 
Мусій, гречку сій, як хочеш кашу їсти. 
На теплого Олекси (З0 березня) щука лід хвостом розбиває. 
Пізня весна не обдурить. 


Побачив шпака у дворі - знай: весна на порі. 
Ранні ластівки - щасливий рік. 
Сині хмари - на тепло. 
Сій вчасно - вродить рясно. 
Сонце гріє, сонце сяє - вся природа воскресає. 
Сухий березень, теплий квітень, мокрий май-буде 
Травнева роса краща вівса. 
Травневий дощ все одно, що з грибами борщ. 
У квітні погода один день блисне, а сім днів кисне. 
Уночі тріщить, а вдень плющить. 
Хліб на хліб сіяти - ні молотити, ні віяти. 
Хоч річка і невеличка, а береги ламає. 
Чайка сіда на воду - чекай доброї погоди. 
Як почав орать, то в сопілку не грать. 
Як терен квітнем забіліє - селянин ячмінь сіє. 
Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі. 
Якщо птахи в'ють гнізда на сонячному боці дерев - на холодне літо. 
Якщо у березні вода не тече, у квітні трава не росте. 
Яр-весна - наш отець і мати: хто не посіє - не буде збирати.

 

 

Літо  

Бджоли раді цвіту - люди літу. 
Буде той голодний, хто жнивами холодочку шукає. 
В червні ворота підпиратимеш, то взимку голодний дрижатимеш. 
Веселка вранці - на дощ. 
Від дощу на воді бульбашки - на тривалу негоду. 
Влітку один тиждень рік годує. 
Вранці трава пахне дужче, ніж завжди, - на дощ. 
Горобці в пилюці купаються - на дощ. 
Готуй влітку сани, а взимку воза. 
гріться. 
Діждала Луки (16 червня) - ні хліба, ні муки. 
До серпня рослина зріє, а після нього в'яне. 
Дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять. 
- Іди, дощику, де чорно! - Ні, піду, де вчора. 
Летить літо, як на крилах. 
Літо зиму годує. 
Літо сухе, жарке -зима малосніжна, морозна. 
Літом і баба сердита на піч. 
На Тимофія (2 червня) - велика надія. 
Не насушиш насіння - сушитимеш голову. 
Не той урожай, що на полі, а той, що в коморі. 
Опеньки з'явились-літо скінчилось. 
Павук щосили плете павутиння - на суху погоду. 
Перший туман літа - перша грибна прикмета. 
Пізнє цвітіння горобини - на пізню осінь. 
Після Олени (3 червня) царствуй зелений, тобто буйнотрав'я. 
Прийде літо - все розмаїте, прийде зима - нічого нема. 
Прийшли Зелені святки - не ховайся в кутки. 
Прийшов липень до хати - нема коли спочивати. 
Серпень збирає, а зима поїдає. 
Туман вранці стелиться по воді - день буде сонячний. 
У першій половині серпня погода стала - буде зима довготривала. 
У червні на полі густо, а надворі пусто. 
Хто в літі буде співати, той узимі буде танцювати. 
Хто влітку спеки боїться, той зимою не має чим 
Якщо в серпні у дурні пошився, значить, мудростi не навчився. 
Якщо півень влітку заспівав раніше 9 години вечора - на дощ.

 

Осінь

Вересень слухає погоду січня. 
Восени багач, а навесні прохач. 
Восени день блисне, а три кисне. 
Восени і в горобця є питво. 
Восени й горобець багатий. 
Восени листопад швидко минув - чекай суворої зими.  
В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, крутить, мутить, припікає й поливає. 
Грім у вересні віщує теплу осінь. 
Дощ у вересні - півголоду, а посуха цілий голод робить. 
Жовтень ходить по краю, та виганяє птиць із гаю. 
Летять у вересні гуси - зиму на хвості несуть. 
Листопад - вересню онук, жовтню син, а зимі рідний брат. 
Осінній іній - на суху й сонячну погоду. 
Осінь збирає, а весна поїдає. 
Осінь усьому лік веде. 
Павутиння стелиться по рослинах - чекай суворої зими. 
Пищить снігур у листопаді - скоро й зимі будем раді. 
Плети влітку рукавиці - в листопаді пригодиться. 
У вересні дощ зі сходу зазирає й тікає, а південний свою справу знає. 
У вересні ложка води робить два болота. 
У листопаді згодиться і старий кожух, а навесні і старий кінь. 
У листопаді як зазиміє, то й жаба оніміє. 
Як вересніє, то i дощик сіє. 
Як листопад дерев не обтрусить - довга зима бути мусить. 
Як листя жовтіє, то поле сумніє. 
Якщо лелеки летять високо, не поспішаючи, буде гарна осінь. 
Якщо у вересні на дубах багато жолудів, чекай багато снігу перед Різдвом.

 

Зима

Багато снігу - багато хліба. 
Був уночі іній - вдень сніг не випаде. 
В лютому сонце йде на літо, а зима на мороз. 
В холод кожен молод. 
Взимку сонце крізь плач сміється. 
Вітер добрий при стозі, а злий при морозі. 
Вітер у січні зі сходу несе добру погоду. 
Грім узимку - на сильні морози, блискавка - на бурю. 
Держись, Хома, іде зима! 
До завірюхи треба кожуха. 
Зима біла, та не їсть снігу, а все - сіно. 
Зима з снігами-літо з хлібами. 
Зима засніжена - літо дощове. 
Зимове сонце, як мачушине серце: світить, а не гріє. 
Зимою день такий: сюди тень, туди тень, та й минув 
Зимою деньок, як комарів носок. 
Зимою добре, а літом ще краще. 
Кільця довкола місяця - на сніг. 
ледащо, а їсти нема що. 
Лиха тому зима, в кого кожуха нема, чоботи - 
Лютий воду відпускає, а березень підбирає. 
Місяць лютий гостро крутий. 
Місяць лютий спитає чи взутий, 
Мороз - аж іскри сипляться. 
Не той сніг, що мете, а той, що зверху йде. 
Синиця пищить - зиму віщить. 
Січень не так січе, як у вуха пече. 
Сонце блищить, а мороз тріщить. 
Так холодно, що якби не вмів дрижати, то змерз би. 
Такий мороз, аж зорі скачуть. 
То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха. 
У місячні ночі сніг не тане. 
цілий день. 
Як зазиміє, то й жаба оніміє. 
Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.  
Як приходить сніг з дощем, то йдуть до шевця з плачем. 
Як сніг упаде, то пастух пропаде, а як розтане, пастух устане. 
Якщо взимку сухо і холодно, влітку сухо і спекотно.


 
Греко-Католицьке Молодіжне Товариство «ЦВІТ»,