1. Бога не можливо знайти в гаморі, в суєті. Поглянь на природу: дерева, квіти, польові трави ростуть в тиші; зорі, місяць, сонце рухаються в тиші. (Бл. м. Тереса).

2. Справжня молитва – це з’єднання з Богом, настільки життєве, як єдність виноградної лози з її гілками. (Бл. м. Тереса).

3. В спогляданні душа просто із серця Бога черпає благодаті і дари, які ми повинні роздавати... (Бл. м. Тереса).

4. Виконуймо звичайні справи з надзвичайним жаром. (Бл. м. Тереса).

5. Краще робити помилки з добротою, як чуда – без неї. (Бл. м. Тереса).

6. Не треба думати, що справжня любов повинна обов’язково бути якоюсь надзвичайною. (Бл. м. Тереса).

7. Не важко любити тих, хто живе на другому кінці світу, і далеко важче – тих, хто живе поруч з нами. (Бл. м. Тереса).

8. Не має значення, скільки ми даємо; важливо, скільки любові вкладаємо в наш дар. (Бл. м. Тереса).

9. Віддай свої руки, щоби служити, і своє серце – щоби любити. (Бл. м. Тереса).

10. Чи є люди більш щедрі, як бідняки? (Бл. м. Тереса).
11. Якщо наші бідні вмирають з голоду, то не тому, що Бог ними погордив, а тому, що ти і я недостатньо щедрі, тому, що ми не є середниками (інструментами) любові в руках Божих. (Бл. м. Тереса).

12. Дуже шкода, що багаті ніколи не дають так, щоб відчути, що вони теж щось потребують. (Бл. м. Тереса).

13. Найважче тоді, коли тебе не приймають. (Бл. м. Тереса).

14. Ніжність (лагідність) навернула більше душ, як завзятість, знання чи красномовність. Там, де є ніжність, святість дуже швидко зростає. (Бл. м. Тереса).

15. Не дозволяй нічому вмішуватись в твою любов до Ісуса. (Бл. м. Тереса).

16. Не забувай: ти створений, щоб творити чуда. (Бл. м. Тереса).

17. Наслідник Мойсея, що ввів народ в обіцяну землю, називається Ісус. Бачиш образ? Той завів до обіцяної землі, Цей до неба й небесних дібр; той після смерті Мойсея, Цей по виясненні закону; той як вождь, цей як Цар. (св. Іван Золотоустий, Про ім’я Спасителя).

18. Як може відректися мій язик Того, що створив його? (св. Гордій).

19. Скарб доти в безпеці, доки схований подібно і чеснота. (св. Синклітика).

20. Бог не створював бідності; її створили ми. Перед обличчям Бога ми всі бідні (жебраки). (Бл. м. Тереса).

21. Бідність – це свобода. (Бл. м. Тереса).
22. Ніде в Євангелії не сказано: „Забирайтесь” („Відійдіть!”), але завжди „Прийдіть”. (Бл. м. Тереса). 

23. Жити – це любити і бути любленим. (Бл. м. Тереса). 

24. Передай своїй сім’ї (родині) молитву; передай її своїм дітям. Навчи їх молитися. Тому що дитина, яка молиться, – щаслива дитина. Сім’я, яка молиться, – єдина сім’я. (Бл. м. Тереса).

25. Ісус народився в родині і жив в Назареті тридцять років. Він, що прийшов спасти світ, все-таки прожив тридцять років, смиренно працюючи, як звичайна людина... Всі ці роки Він присвятив життю в родині. (Бл. м. Тереса). 

26. Ніяке страждання не зникне з нашого життя повністю. Тому не бійся терпіти. (Бл. м. Тереса). 

27. Ми, християни, створені для вищих цілей, призначені до святості, тому що створені на образ Божий. Тому, коли хтось вмирає, ми говоримо, що людина повертається додому, до Бога, туди, куди ми всі призначені повернутися. (Бл. м. Тереса). 

28. В годині смерті ми будемо суджені не по кількості вчинених діл, а по любові, яку ми в них вклали. (Бл. м. Тереса). 

29. Смерть – це найлегша і швидка дорога повернення до Бога. (Бл. м. Тереса). 

30. Смерть може бути прекрасною, може бути святом. (Бл. м. Тереса). 

31. Я вимрала від бажання побачити Бога, і я не знала, як досягнути цього життя інакше, як померти. В моїм розумі кружляють і виблискують блискучі сяйва і славні (величаві) видіння світу, в який я відходжу. (св. Тереса Авільська). 

32. Щоби стати Місіонером чи Місіонеркою Милосердя, потрібно володіти фізичним і душевним здоров’ям, здатністю вчитися, потрібною долею здорового глузду і радісним темпераментом. (Бл. м. Тереса). 

33. Як легко завоювати Бога! Ми віддаємося Йому, Він стає нашим, і ми не володіємо більше нічим, крім Нього. (Бл. м. Тереса). 

34. В своїм серці і умі ми постійно повинні носити те, що важливе для Ісуса. (Бл. м. Тереса). 

35. Бог любить мене... Він вибрав мене для конкретної цілі. Я знаю це. (Бл. м. Тереса). 

36. Вмираючі – теж діти Божі і заслуговують любові так само, якщо не більше, чим другі. (Бл. м. Тереса). 

37. Любов не має в собі чогось іншого, крім себе самої. (Бл. м. Тереса).

38. Коли приймається любов, приймається Бога, і навпаки. (Бл. м. Тереса).

39. Ісусе Христе, Господи всіх речей, Ти бачиш моє серце, Ти знаєш мої бажання. Прошу Тебе, щоб Ти один посідав усе, чим я є. Я – Твоя овечка. Зроби мене гідною перемогти диявола. (св. Агафія).  

40. У сім’ї люблять так, як любить Бог: це любов, якою всі діляться одне з одним. У сім’ї впізнаєш радість, яку дає взаємна любов. У сім’ї треба навчитися спільно молитися. Плодом молитви є віра, плодом віри є любов, плодом любові є служіння, а плодом служіння є мир. (Бл. м. Тереса). 

41. Люди з вулиці, алкоголіки, бездомні – вони дивляться на вас. Не будьте тими, хто дивиться, але не бачить. (Бл. м. Тереса).
42. Священик – це дар самого Бога, Який жертвує Себе для нас, Який присутній в людині. (Бл. м. Тереса).

43. Життя – це паломництво до спільного місця ласки. (св. Василій Великий).

44. Наперед іде віра, а за нею знання. 

45. Людина, ослаблена гріхом, потребує Божої ласки, щоб осягнути свою мету. (св. Бонавентура).

46. Неспокійне серце наше, доки не спічне в Тобі, о Боже! (св. Августин).

47. Не можна багатствами наситити душу, як не можна погасити вогонь деревом, смолою і олією або спраги сіллю. (св. Бонавентура).

48. Лише через пізнання правди і святе життя може людина знайти спокій серця. (св. Августин).

49. Дочасні добра призначені для того, щоб служити нам – не ми їм повинні служити. (св. Альфонс).

50. Як злодій ненавидить світло, так грішник – праведника. (св. Іван Золотоустий).

51. Хто не має внутрішнього спокою, той не може тішитися жодними дочасними добрами: багатством, здоров’ям і т. д. (св. Григорій з Назіянзу (Богослов) ).

52. Нещасна ця людина, яка все знає, а Тебе, о Боже, не пізнає. (св. Августин).

53. Вірю, щоб розуміти. (св. Августин).

54. Віра для душі є тим, чим є світильник для дому. (св. Іван Золотоустий).

55. Маленького шматка землі мені вистачить, щоб подивляти велич Божу. (Ньютон).

56. Святе Письмо – це лист, одержаний з нашої вітчизни, від нашого улюбленого Отця. (св. Григорій Великий).  

57. Те, що Євангелій є саме чотири, означає, що Євангеліє повинно проповідуватися по всі чотири сторони світу. (св. Августин).

58. Святе Письмо подібне до бойової труби, яка підносить відвагу воїнів. (св. Єфрем).

59. У Святому Письмі міститься і те, що могла б людина навчитися деінде, і те, чого вона ніде більше не знайде. (св. Августин).

60. Святе Письмо – це невичерпне джерело, що тим щедріше, чим більше з нього черпаємо. (св. Іван Золотоустий).

61. У Святому Письмі є набагато більше таких речей, яких не розумію, ніж таких, які розумію. (св. Августин).

62. Дитина, якій подарували горіх, спішить до матері, щоб вона його розбила; християнин спішить до Церкви, щоб вона вияснила йому зміст Святого Письма. (св. Єфрем).

63. Ніхто не може вірити, як не хоче. (св. Августин).

64. Лише тоді віра є правдивою, коли не суперечимо своїми ділами тому, що визнаємо на словах. (св. Григорій Великий).
65. Хто справді вірить, але не здійснює добрих діл, подібний до немудрих дівиць, які не мали в лампах олії. (св. Григорій Великий).

66. Віра, приписи якої не виконуються, швидко гине. (св. Амвросій).

67. До пізнання правдивої віри люди спонукаються по-різному. Одних спонукає стійкість Мучеників, інших – красномовство і святість проповідників, ще інших – чуда або кара, яка падає на переслідувачів Церкви. (св. Августин).

68. Як городник старано поливає рослини, поки вони ростуть, так і Господь Бог підтримував багатьма чудами молоду Церкву, яка тільки ставала на ноги. (св. Григорій Великий).

69. Якщо б хтось хотів заперечити чуда, які творили Апостоли, то тоді найбільшим чудом було б те, що світ повірив їм без чудес. (св. Августин).

70. Якщо б диявол мав силу робити чуда, то це означало б, що Бог дозволяє на утвердженні лжі, а щось подібне годі собі уявити. (св. Тома з Аквіну). 

71. Диявольськими (несправжніми) є такі чуда: несподіване виздоровлення, але на короткий час; чуда, які не приносять ніякого добра ні душі, ні тілу; чуда, які діються не для утвердження віри або добрих звичаїв; чуда, які діються під час недоречних церемоній. (св. Тома з Аквіну).

72. Створіння можуть творити чуда, коли їм Бог дасть для цього силу. (св. Тома з Аквіну).

73. І диявол може творити справжні чуда, але тільки як Божий засіб покарання грішників. (св. Августин).

74. Не треба кожне явище, яке не можливо пояснити природним способом, відразу називати чудом і діянням Божої всемогутності. (св. Августин).

75. О, скільки-то мусять невіруючі вірити, аби не вірити! (св. Климентій Гофбавер).

76. Лжевірні учителі – це міль, яка нищить дорогоцінну одіж Ісуса Христа або Церкву. (св. Григорій Великий).

77. Було би кривдою для Мученика молитися за його душу. (Папа Інокентій ІІІ).

78. Лише душпастирям не можна утікати, коли їх присутність потрібна для добра їх вірних. (св. Тома з Аквіну).

79. Нехай ніхто не думає, що від св. Церкви відпадають добрі люди. Повного зерна не понесе з собою вітер, а тільки пусту полову. (св. Кипріян).

80. Кожний християнин повинен знати Символ віри напам’ять. (св. Августин).

81. Хто не знає Символу віри і не хоче навчитися, – має гріх. (св. Тома з Аквіну).

82. Не забувай щоденно вранці і ввечері відмовляти Символ віри. Відсвіжуй свою віру! (св. Августин).

83. Годі висказати словами того, чого не можемо пізнати духом. (св. Августин).

84. Легше сказати, чим Бог не є, як чим є. (св. Августин).

85. Як сонцю не потрібне сяйво ззовні, бо має його в собі, так Бог не потребує нас, бо все добре, що ми могли б Йому дати, маємо від Нього. (св. Августин).
86. Хочеш осягнути вічне щастя, тримайся Того, хто єдиний є вічним. (св. Августин). 

87. Нема на землі місця без Бога, а кожне місце є в Бозі. (св. Ілярій).

88. Як нема хвилини, в якій ми б не користали з добродійств Божих, так не повинно бути хвилини, коли б ми не мали Бога в наших думках. (св. Августин).

89. Щасливий, хто завжди пам’ятає про Бога, він буде Ангелом неба на землі. (св. Єфрем).

90. Чим ближче до джерела, тим чистіша вода; чим ближче до вогню, тим гарячіше; чим ближче будемо до Бога, пам’ятаючи про Його присутність, тим досконалішими будемо. (св. Григорій з Назіянзу (Богослов)).

91. Якщо ти боязливий, і хтось другий піде з тобою, то вже не тривожишся, тож не повинен боятися, пам’ятаючи про те, що з тобою є Бог всемогутній, без Якого і кроку не зробить жодне живе створіння. (св. Франц Салезій). 

92. Бог не має нічого, що міг би втратити, і нічого не потребує крім того, що має, тому не може бути в Ньому ніякої зміни. (св. Августин).

93. Перед гріхопадінням Адам і Єва жили в радості і щасті, коли ж згрішили, стали сумними. Люди змінилися. Бог залишився тим же. (св. Августин).

94. Доброму серцю Бог уявляється в нескінченній любові і доброті; зле серце бачить в незміннім Бозі гнівного і караючого Суддю. (св. Августин).

95. Одне і те ж є карою для злого і радістю для доброго. (св. Августин).

96. Як минулі події, які є в моїй пам’яті, не тому скоїлися, що є в пам’яті, так те, що Бог передбачає в майбутньому, не тому мусить статися, що Бог передбачив вже це Своєму дусі. (св. Августин).

97. При Божій допомозі павутина стає муром; без Божої допомоги мур стає павутиною. (св. Павлин).

98. Якщо вийняти якесь коліщатко з годинника – він зупиниться. Так і порядок у світі був би порушений, якщо б чогось у ньому забракло. (св. Іван Золотоустий).

99. Тварини, які служать поживою для хижих звірів, розмножуються швидко і дають численне потомство, а у хижаків (лева, тигра, орла, яструба) потомство нечисленне. Отже, бачимо, як у природі все докладно обдумане. (св. Василій Великий).

100. Бог може все, але не все хоче, що може. (Теодорет).

101. Навіть нерозумні тварини не обділені любов’ю Бога. (св. Єфрем).

102. Бог любить нас набагато більше, ніж ми себе любимо. (св. Ігнатій Лойола).

103. Сама Його постать, розп’ята на хресті, свідчила про Його гарячу любов до нас: голова Його була схилена, щоб нас поцілувати, рамена розхилені, щоб нас взяти в обійми, Серце розкрите, щоб нас любити. (св. Августин).  

104. Господь Бог подібний до лікаря-хірурга, який тому лише ріже і вирізає, щоб повернути здоров’я. (св. Августин). 

105. Бог швидкий у творенні, але повільний у нищенні. Весь видимий світ створив Бог за 6 днів, а на знищення одного міста Єрихону відвів 7 днів. (св. Іван Золотоустий).
106. Коли в стінах будинку з’являються тріщини, не руйнуємо його, але намагаємося відремонтувати. Так і Бог чинить із грішниками. (св. Бернард).  

107. Бог береже тебе для того, щоб ти змінився, не жив далі у гріхах. (св. Августин).

108. Коли б Бог кожного злого відразу карав, тоді служили б Йому люди зі страху перед карою, а не з любові. (св. Бриґіта). 

109. Бог чинить як рибалка або мисливець, які вживають різних способів, щоб заманити здобич у сіті. (св. Людвик). 

110. Одного лише оправдав Христос в останню хвилину, щоб ніхто не впадав у розпуку, але лише одного, аби ніхто не відкладав навернення до хвилі смерті. (св. Августин). 

111. Чи ж то не смішно, коли хтось, будучи молодим і сильним, не хотів воювати, а лише тоді, коли втратив силу і не може рухатися, вибирається на поле бою? (св. Бернард).

112. Той, хто їде, сигналізує: „Обережно!” Так робить і Бог: грозить карою, щоб не карати. (св. Августин).

113. Коли довіряємо ближньому, який на картці паперу дає нам якусь обіцянку, то як можемо не вірити Богові, який цілі книги (св. Письмо) заповнив своїми обітницями. (св. Петро Хриз.).

114. Хто дивиться на сонце неозброєним оком, – псує зір, а коли буде довше дивитися, зовсім осліпне. Так і з таїнствами релігії. Хто хоче їх пізнати, – слабшає розумом; коли ж не перестане роздумувати над ними, зовсім втратить віру. (св. Августин).

115. Святий Дух походить від Отця і Сина так, як тепло від сонця і його променів (св. Тома з Аквіну); як плід походить зі стовбура і коріння (Тертуліян).

116. Бог спочатку створив усе, що було потрібне людині, а саму людину – вкінці. (св. Іван Золотоустий).

117. Жодна річ, що існує, не є сама по собі поганою. Все, що існує, мусить мати в собі хоч частку добра. (св. Августин).

118. Усе на світі створене для нашого добра: земля, рослини, тварини живлять людину; рух небесних тіл спонукує її до мислення і пізнання світу; барви, запах, звуки сприяють її відпочинку; убогість, хвороби, нещастя збагачують її життєвий досвід. (св. Бернард). 

119. Ти створив нас для Себе, Боже, і неспокійне серце наше, доки не спічне в Тобі. (св. Августин).

120. Щодня діються чудеса в природі, але на нас вони не справляють враження, бо ми до них звикли. (св. Августин).

121. Невіра Томи корисніша для нас, ніж віра деяких апостолів. (св. Августин).

122. Щастя тих, що одягаються в пурпур, часто не більше від щастя актора, який, граючи в комедії, одягає на голову шапку вождя або тримає скіпетр царя. (Сенека).

123. Хто постійно грішить, доходить врешті, до того, що не знаходить у грісі жодного задоволення. (св. Бернард).

124. Лише той справді багатий, хто має душевний спокій, бо це найбільший скарб. (св. Амвросій).


125. Розум, радість і задоволення не є наслідком могутності, багатства, фізичної сили, а плодом чесноти і чистої совісті. (св. Іван Золотоустий).  

126. Бог для своїх вибраних готує набагато краще життя, ніж вони мають на землі, інакше не допускав би того, що грішники живуть у розкошах, а праведники серед хрестів. Він постарався б, щоб грішників уже на землі досягла заслужена кара, а праведників – заслужена нагорода. (св. Іван Золотоустий). 

127. Бог визнав за краще обертати зло на добро, ніж зовсім не допускати злого. (св. Августин).

128. Щастя без терпіння було б подібним до товару, за якого не заплачено. (Тертуліян).

129. Хто із Святих отримав вінець слави без трудів і хрестів? Шукай, і переконаєшся, що кожний з них переніс терпіння і прикрощі. (св. Єронім). 

130. Родичі картають своїх дітей за хиби в їх поведінці чи характері, але ті ж самі хиби у поведінці чи характері чужих дітей їх не обходять. Так і Бог картає дітей, яких любить, посилаючи їм різні хрести. (А. Штольц).

131. Терпіння, хоч і прикрі, ведуть до Бога найпевнішою дорогою. (св. Тереса).

132. Хворобою тіла Бог лікує хворобу душі. (св. Григорій Великий).

133. Хворобами Господь Бог стукає до людських сердець, щоб вони відкрилися перед Ним. (св. Григорій Великий).

134. Мати подає дитині гіркі ліки, щоб вона виздоровіла, – Бог посилає хворобу тілу, щоб урятувати душу. Але люди, не розуміючи цього, вважають гнівом Божим те, що є ділом Божого милосердя. (Марія Лят.).

135. Тішуся, коли бачу хворого грішника, бо хвороба веде до Бога. (св. Ігнатій Лойола).  

136. Силу дерева пізнаємо серед бурі, чесноти і праведність людини – серед терпінь. Терпіння, як вітер, відсіває полову від зерна. (св. Августин).

137. Пахуче зілля пахне дужче, коли його зім’яти – те ж саме відбувається з людськими чеснотами. (св. Бонавентура).

138. Бог усуває з нашої дороги те, що могло б нам завдати шкоди – отже, чинить, як отець, який, не зважаючи на плач дитини, забирає з її рук ніж, щоб ним не скалічилася. (св. Августин).

139. Прошу Тебе, Господи, зроби так, щоб для мене все стало гірким, щоб лише Ти був солодким для моєї душі. (св. Августин).

140. Коли ближній просить повернути позичену нами річ, ми віддаємо її і дякуємо, але коли бажає цього Бог – нарікаємо на Нього. (св. Франц Борг.).

141. Мужність воїна виявляється не в мирний час, а в час війни. (св. Іван Золотоустий).

142. Диявол спрямовує усю свою злість на людей, які подібні до Бога, бо не може вдіти нічого проти самого Бога. (св. Василій Великий).

143. Диявол може нам шкодити тільки через намову, але ніколи через примус... (св. Августин). 

144. Коли даєш чортам відпор з відвагою лева, то вони стають подібними до зайців, і, навпаки, коли ми – боягузливі зайці, то чорти є для нас дикими левами. (Скар.).
145. Диявол мучить лише людей духа, а не чуттєвих людей. (св. Вернард).

146. Часом Бог допускає, що люди, які хочуть довідатися від духів щось таємне, зустрічаються з різними дивами, цікавість їх розпалюється і вони потрапляють у ще більші сіті блуду. (св. Августин).

147. Добрі ангели ніколи не займаються об’явленням таємних речей для заспокоєння чиєїсь цікавості. (св. Бонавентура).

148. Ангели завжди з’являються у людській постаті, чотри ж можуть з’являтися в образі звірів (за винятком ягняти і голуба), а часом в образі ангелів, Матері Божої або навіть Ісуса Христа. (Папа Венедикт XIV).

149. Любов до Бога робить нас милими ангелам. (Марія Лят.).

150. Гріх відганяє ангелів, як дим відганяє бджіл. (св. Василій Великий).

151. Не можу повірити, щоб людина походила від мавпи; знаю лише те, що не одна людина сама стає мавпою. (Сев. Бруннер).

152. Людство – це одна родина, бо люди – це діти одного і того самого Отця. (св. Іван Золотоустий).

153. Заповіді Божі є тим дзеркалом, дивлячись в яке, можемо дізнатись, наскільки ми подібні або не подібні до Божого першовзірця. (св. Григорій Великий).

154. Бог допустив спокусу на перших людей, бо вони вже заслужили на покарання: вони забули про Бога і повністю віддавалися милуванню видимими речами. (св. Августин).

155. Карою за первородний гріх є позбавлення ласки оглядання Бога; карою за особистий гріх є вічні муки в пеклі. (Папа Інокентій ІІІ).

156. Спочатку все боялося людини, а тепер людина боїться всього. (св. Петро Хриз.).  

157. Наше зачаття вже є грішним (Пс. 50, 7), бо воно викликане бажанням оволодіти кимось. (св. Амвросій).

158. Не родимося християнами, – ними стаємо. (св. Єронім).

159. О, щаслива провина Адама, яка дала нам такого величного Спасителя. (св. Августин).

160. Найбільшим пророком був Ісая, пророцтва про Спасителя якого такі чіткі, що можна було б назвати його Євангелистом. (св. Єронім).

161. Ізраїльтяни були народом надто приземленим і диким, і тому Бог посилав йому свої закони серед громів і блискавиць, а обітниці поєднував з погрозами. (св. Іван Золотоустий).

162. З дерева почався перший гріх і на дереві звершилося спасіння від будь-яких гріхів. (св. Атанасій). 

163. Господь Ісус на хресті схилив голову, щоб нас поцілувати, розкинув руки, щоб нас обняти, відкрив своє Серце, щоб нас полюбити. (св. Августин).

164. Не воїни, а безмежна любов до людей прибила Ісуса до хреста. (св. Августин).

165. Сонце з жалю сховало своє проміння, не в силі знести наруги над своїм Творцем. (св. Іван Золотоустий).
166. Хрест є не лише місцем страждань, але і амвоном, з якого Христос навчає. (св. Августин).

167. „... нехай зо мною станеться по Твоєму слову!” Ці слова Марії звели відвічне Слово з неба на землю. (св. Вернард).

168. Знаю, що Син Божий став людиною, але не знаю, як це сталося. (св. Іван Золотоустий).

169. Люди визнають Твоє (Ісусе) Божество, Ангели – Твою людськість; Ангели дивуються Твоїм приниженням, люди – Твоїм підвищенням. (св. Єфрем).

170. Є нерозумні люди, які думають, що Божа мудрість не могла врятувати людину в інший спосіб, як лиш через те, що Бог стався людиною, народився від Діви і стільки витерпів від грішників. Бог міг це зробити й інакше. (св. Августин).  

171. Говоримо, що Син Божий зійшов на землю, але це зовсім не значить, що Він залишив небо. Ісус Христос став людиною, не перестаючи бути Богом. (св. Августин).  

172. Якщо б Стефан не молився, то Церква не мала б Павла. (св. Августин).  

173. Самі вчинки Христа свідчили про те, що Він є і Богом, і людиною. (св. Августин).  

174. Дитина, цілуючи руку батька, віддає честь не руці, а батькові. Так і в Христі вшановуємо Його людську природу, поєднану з Божеством, тому що вони невіддільні одне від одного. (св. Тома з Аківну).

175. Чим більше ласк отримуємо, тим докладніший мусимо колись дати за них звіт. (св. Григорій Великий).

176. Бог, який створив нас без нас, не хоче нас без нас врятувати. (св. Августин).

177. Папа не має на землі судді над собою. Найвищу духовну владу може судити хіба один Бог. (Папа Боніфатій VIII, 1302).

178. Молитва – ключ, який відчиняє бідним душам ворота неба. (св. Августин).

179. Смерть – це подорож до вічності. (св. Іван Золотоустий).

180. Для праведного нема смерті, а є перехід до вічного життя. (св. Антоній Падевський). 

181. Хто шукає небесного життя, вже ним живе. (св. Августин).

182. Пам’ятай про нагороду і будеш зносити терпіння з радістю. (св. Августин).

183. Не цікавтеся тим, де є пекло, але думайте, як його уникнути. (св. Іван Золотоустий).

184. Творцем пекельних мук не є Бог, а сама людина. (св. Іван Дамаскин).

185. Не плачем допоможемо померлим, а молитвою і милостинею. (св. Іван Золотоустий). 

186. Одна Служба Божа, побожно вислухана за життя, принесе нам більше користі, ніж 100 Служб Божих, відправлених за нас після смерті. (св. Анзельм).

187. Багато добрих справ – піст, чистота, мучеництво – людина здійснює через тіло, тому справедливо, що і воно разом з душею візьме участь у славі. (Тертуліян).

188. У якому стані кожен із нас зустріне свій останній день, у такому ж зустріне і останній день світу. У цей останній день кожний буде так само суджений, як при смерті. (св. Августин). 

189. Чини так, як би ти чинив, якщо б суд мав би відбутися завтра, і не боятимешся приходу Судді. (св. Августин). 

190. Людина отримує стільки, на скільки надіється. (св. Іван від Хреста).

191. Хто сумнівається в Божому милосерді, той зневажає Бога так само, якщо б сумнівався в існуванні Бога. (св. Августин).  

192. Бог, як коли що приказує, то лише для добра тих, котрим приказує. (св. Августин). 

193. Бог наказує лише тому, щоб мати за що нагороджувати. (св. Павлин).

194. Церковний і державний закони відрізняються від Божого закону (природного і об’явленого) тим, що перші стосуються лише наших справ і слів, а Божий закон – наших думок і бажань. (св. Тома з Аквіну).

195. Совість – це голос Бога, котрий проголошує себе законодавцем і суддею. (св. Тома з Аквіну).

196. Суддю, людину, деколи можна підкупити, улестити або залякати погрозою, а трибунал совісті – ніколи. (св. Іван Золотоустий).

197. Добра совість веселить і розганяє сум, як сонце хмари. (св. Іван Золотоустий).

198. Людина з нечистою совістю подібна до злочинця, якого засуджено на смерть, і котрому будь-яка розкіш в останню мить життя не дає справжнього задоволення. (св. Бернард).

199. Хто живе в гріху, той не зважає на докори совісті, як людина, котра мешкає біля водопаду (або залізниці), поступово звикає до гуркоту, і він їй перестає заважати. (св. Вінкентій Фер.).

200. Причиною будь-якого неспокою є гордість. (св. Франц Салезій).

201. Всюди: в родинах, краях, державах і громадах не потрібні були б інші заповіді, крім заповіді любові, якби всі і всюди належно їх дотримувалися. (Аліолі).

202. Як без обох ніг не можна ходити, так не можна дійти до неба і до Бога без любові до Бога і до ближнього. (св. Августин).

203. Обидві заповіді любові є того роду, що не можна виконати одної без другої. (св. Августин).

204. Разом з любов’ю до Бога наповняє наші серця також любов до ближнього. (св. Августин).

205. Щоб спасти слугу, віддав Ти, Господи, Сина! (св. Августин).

206. Вже саме тому, що Бог нас сотворив, зобов’язані ми любити Його понад усе. (св. Василій Великий).

207. Любов до Бога полягає не лише в радощах і ніжних почуттях, бо інакше Спаситель не любив би Свого Отця тоді, коли був сумним аж до смерті. (св. Франц Салезій).

208. Язик говорить те. чого бажає наше серце: бо уста викрадають з серця думки і висловлюють їх. (св. Єфрем).

209. Ревність – прояв любові; хто не ревнує, той не любить. (св. Августин). 

210. Мірою любові до Бога є любов до Бога без міри. (св. Вернард). 

211. Хто любить Бога, до того промовляє цілий світ мовою німою, але для нього добре зрозумілою. (св. Августин). 

212. Часто Господь Бог задовольняється лише нашою доброю волею. (св. Франц Салезій).

213. На які прикорощі та приниження готові не раз люди заради улюбленого створіння! О, скільки ж ми більше повинні страждати для Бога! (св. Іван Золотоустий).

214. Крім Бога можна любити й інші істоти, але не інакше, як лише в Бозі і для Бога. (св. Франц Салезій).

215. Він (Бог) хоче бути в наших серцях або царем, або нічим. (св. Франц Салезій).

216. Любов чинить так, що Бог присутній в наших серцях, наче на небі. (св. Августин). 

217. Лише той, хто має любов, має справжній спокій. (св. Тома з Аквіну).

218. Хто любить – радіє; зате тремтить той, хто не любить. (св. Тома з Аквіну).

219. Наші справи мають тим більшу вартість, чим більшою є Божа любов, з якою їх виконуємо. (св. Франц Салезій).

220. Любов – приправа для добрих справ; чим більше мають у собі тої приправи, тим смачніші для Бога. (св. Бонавентура).

221. Як місяць без сонця втрачає свій блиск, так умертвіння без Божої любові не має жодної заслуги. (св. Вернард).

222. Гора Голгота – це академія любові. (св. Франц Салезій).

223. Зростання любові неможливо відчути зримо; воно полягає в тому, що душа набуває лише більше простоти і легкості у справах, які свідчать про любов. (св. Тома з Аквіну). 

224. Суть природи серця в тому, що воно мусить любити. (св. Мар. Лят.).

225. Не живи тимчасовим життям, щоб не втратити життя вічного. (св. Августин). 

226. Хто тут бавиться з дияволом, той не може радіти з Ісусом Христом на другому світі. (св. Петро Хриз.).

227. Коли тимчасові речі відгородять душу від Бога, тоді душа затьмариться, як затьмарюється місяць, коли земля стане між ним і сонцем. (К. Гуго).

228. Брак внутрішнього спокою примушує світських людей шукати нових розкошів; вони схожі на людину, котра страждає безсонням і перевертається на всі боки, бо думає, що через зміну положення знайде бажаний сон. (св. Григорій Великий).

229. Якщо вже радощі, які тобі жертвує диявол, змішані з такою великою гіркотою, то якими ж повинні бути муки, які приготовані для тебе за це на другому світі. (Донін).

230. Якщо не хочеш бути ворогом Бога, будь ворогом цього світу. (св. Августин).
231. Не можна любити те, що можна втратити; треба любити лише те, що лишається назавжди. (св. Августин). 

232. Вірний слуга Божий прив’язується до тимчасових речей не більше, ніж до свого одягу, який можна одягти або скидати; лише злий християнин так міцно прив’язується до земних благ, як звір зростається зі своєю шкірою. (св. Франц Салезій).

233. Справжній християнин повинен бути схожим на орла, котрий високо літає і спускається на землю лише тоді, коли потребує поживи. (св. Ігнатій Лойола).

234. Безсмертна душа людини повинна бажати лише безсмертних речей. (св. Вернард).

235. У будівлі один камінь підтримує другий, бо інакше будівля обвалилася б; так само і в духовній будівлі, в Церкві, необхідно один одного підтримувати і допомагати. (св. Григорій Великий).

236. Любов – наче ланцюг, котрий сковує нас з нашим ближнім і примушує сердечно до нього ставитися. (св. Іван Дамаскин).

237. Заздрісний є сам для себе катом. (св. Григорій Назіянзенський).

238. Лише тих уважаю своїми друзями, котрі настільки благородні і відважні, що відверто вказують мені на мої помилки. (св. Григорій Великий).

239. Фальшиві приятелі схожі до ластівок. Вони живуть біля нас і радіють з нами, поки тепло; однак, відчувши, що наближається холодна зима, залишиють нас і відлітають у теплі краї. (Пліній).

240. Як любимо наших друзів, любимо їх для себе; зате ворогів любимо для Бога. (К. Гуго).

241. Людина є витвором Бога, а блуд – справою людини. Люби те, що зробив Бог, а не те, що зробила людина. (св. Августин). 

242. Лихі люди – це зброя в руках Бога. (св. Августин). 

243. Хто чинить добро своїм ворогам, той схожий на лілію серед терну, який її безнастанно коле, а вона не перестає прикрашати його. (св. Вернард).

244. Якщо не прощаєш своєму ворогові, – викликаєш на себе Боже прокляття, скільки разів відмовляєш „Отче наш”. (св. Анастасій).

245. Якщо міг цей і той, чому не міг би ти, Августине? (св. Августин). 

246. Любимо Бога, бо пізнаємо Його, а возвеличуємо, бо не розуміємо Його. (св. Григорій Назіянський).